Ну що... 6 років моєї маленької, субтильної незалежності. Так я рахую.
Як виявляється, інтернет добре зберігає спогади, тоді як домашні вінчестери сиплються.
Відновила левову долю своїх віршів за 6 та більше років. То почну.
2008 рік.
Тихо, тихо до утра
Пусть уснет мой мальчик-гений.
Я в своей чужой постели,
Он во взрослой колыбели.
Солнце новый сделав круг,
Чуб покажет за горами.
Первый луч, он твой и мой
Свяжет узел между снами.
Новый месяц, острый серп
Ранит пальцы в цвет рубина.
Спит бульвар, обняв проспект,
Выпив на ночь, чай с малиной.
Даже бдительный фонарь
На дежурстве глаз сомкнул,
Засопел сырой асфальт
Сказки, дочитав главу.
Слышу ровное дыханье
распустившейся сирени,
В снах летят, растут герани,
Там где спит мальчишка-гений.