Грудень

Все що у нас є справжнє - холодні бари.
Грудень немов навмисно шкодує снігу.
Всі розставання й розлади незабаром,
Переростуть із кулі в незламну кригу.

Ні не розтане, не зашрамує згодом,
Тепла зима складається з дивних збігів.
Що ти хотів дізнатись? Спитай у Бога,
Що ти хотів забути. Забудь навіки.

Лише чекання, тиша й Знеструмлене серце.
Є наші бари в яких не буває літа,
Ти так з надривом питаєш навіщо все це.
Та ні для чого... Просто тебе хотіти.

Вкотре читати фразу про незалежність,
Тільки на двох вбивати години смутку.
Знову не знати де ти. Питати, де ж ти?
Щоб одієї миті тебе вернути.

К днюхе

Ну вот посмотри, есть альтернативные варианты,
(Научись писать в черновик, а не в ученическую тетрадь.)
Держат небо твое красивые, выносливые атланты.
А все ищешь того, с кем хотелось бы умирать.

Можно взмахом разрушить, а можно собрать воедино.
Нежность сложить, невостребованную внутри.
Ирония в том, что ты не согласна быть половиной,
А им для тебя и четверти не найти.

А с другой стороны, на ошибку лимит исчерпан.
Пишешь почерком каллиграфическим набело
Остается лишь ждать, того кто действительно предначертан,
Того, с кем сердце остановилось давным-давно.