Журавлики

Збираємо гроші на бронежилети,
Для офісних клерків, що стали солдатами.
Ми переживали падіння і злети,
Як нас запевняли, з найменшими втратами.

Курличуть журавлики на підвіконні
У неба життя і свободу виборюють.
Малі надсилають на східні кордони
Малюнки з мультяшними псевдо героями,

Тим най-найсправжнісіньким без супер сили.
Господь, бережи їх у житі над прірвою.
І Бог не мовчить. Посилає нам зливи
І замість солдат забирає до вирію
Моїх журавлів.

Ніколи звідти

Місто травневих гроз,
Сірості на світанку.
Безалкогольний невроз
Пасує до вишиванки.

Сонце після грози
Цілиться в спину хмарі.
Ніби на терези
Квіти кладе зів'ялі.

Трохи сумних думок
З іншого боку світлих,
Навіть до літа крок,
І вже ніколи звідти.

Гойдалки почуттів
Оголені і відверті.
Що як і цих життів
Знову забракне смерті?

А  у клепсидрі час
Відлік веде зворотній.
Що як останній раз
Було у нас сьогодні?

Недописанный стих

Хочется легкости, виски, пустую голову,

Сердце скупое на слезы и добрых снов.

Бог солдат отливает в формы всегда из олова,

Забирает к себе на службу почти весной.

Вновь апрель, а привычные вещи с иными смыслами

Боль свинцом оседает в душе, не изъять, не забыть.

Сохранив в душе каждый снимок, вобрав по пикселю.

Вспоминаешь, сжимаешь зубы, чтоб дальше жить.

У тебя остается время для искупления,

Литры слез, и весна и о них недописанный стих,

Благодарность и вера, что не поддается сомнению,

И выпал единственный шанс, нам всем дорасти до них.

Река

Нет, я его люблю не вопреки
Тревожным дням «без права переписки».
Пороги горной проходя реки,
Я не просчитываю будущие риски.
Неосторожным словом может он
Разрушить заново отстроенные башни
Моих иллюзий и неверия в закон,
Грозящий, что в потоки рек не входят дважды.
Я не боюсь с ним близости любой
И сняв с души последнюю кирасу,
Я отдаю себе отчет, что боль
Сильнее будет и в сто крат опасней.
У Бога есть анестезия и викрил,
Которым он сшивает незаметно.
Уже однажды сердце исцелил
И поселил в нем временное лето.
Мы с ним по воле обстоятельств далеки
Нет выхода из замкнутого круга.
В четыре гордо вскинутых руки
Играем нежно  чувствами и друг друга.
Мне на любовь давно не нужен спрос,
Страстей палитра, битая посуда.
Ведь, все же,  в нашем мире не вопрос
Иметь пожизненный абонемент на чудо.