Тікає сон через щілинку на підлозі,
до ліхтарів, метеликів, зірок.
Промінчик світла розрізає простір,
танок спиняє тисячі думок.
Усіх "Якби", безжальних "Не надійся",
солодких мрій, таврованих "На жаль".
Якщо у серці є для мене місце,
то й у житті його мені лишай!
І знов не ти, а жовтень синьоокий
заходить в гості, п'є з горнятка ром.
Вгамовує мій біль, дарує спокій,
сповільнює світанок за вікном.
Немає коментарів:
Дописати коментар