Ця осінь кольорова і самотня,
Нічим не відрізнити від сестер
на перший погляд. Та небесна сотня
стоїть перед очима й дотепер.
Блищить Майдан, хизується бруківка,
Долають боїнги небес блакить.
Ми будемо про них казати зрідка,
Але ніколи нам не відболить.
У їхніх душах був відбиток Бога,
У поглядах читалась смерть Христа,
Торік зима була занадто довга
І обірвалась, долічив до ста.
А ми живі, нам не потрібно раю,
Най душать сльози, спогади і лють.
Ми вивчили - Герої не вмирають!
Але від нас найпершими ідуть.
21.11.2014 року

Немає коментарів:
Дописати коментар