Якоїсь ночі, вам буде про що згадати,
А поки, смуток котиться по щоках,
В рушники у ванній кімнаті,
що всотають твій біль і страх.
Ти сублімуєш трагедії і надії.
(Сховати б сльози на кращі які часи).
Біль пробиває ребра твої субтильні,
Бо стільки його вмістити немає сил.
Якоїсь ночі, він вернеться в твоє місто,
Вам буде кого згадати й піти за край.
Зірки затулятиме перше тендітне листя,
А поки затримуй сльози, його чекай!
