Сьогодні вона ненадовго зайшла у гості,
В смарагдовій сукні, звичайно, що вище колін.
У неї як в мене руде неслухняне волосся.
Як цукор в горнятку розтанув задушливий сплін.
У неї кульбабки і ще непрочитані книги,
Ключі від квартир, де на кухнях готується чай.
Вона обіцяє, що більше не буде відлиги,
Що все це назавжди, надії лише не втрачай.
А завтра вона ледве чутно прочинить двері,
На ранок солодкі суниці знайду на вікні,
Наступного разу, коли ми зустрінемось з нею,
Це буде наш перший рік після війни.
Немає коментарів:
Дописати коментар