Грудень

Все що у нас є справжнє - холодні бари.
Грудень немов навмисно шкодує снігу.
Всі розставання й розлади незабаром,
Переростуть із кулі в незламну кригу.

Ні не розтане, не зашрамує згодом,
Тепла зима складається з дивних збігів.
Що ти хотів дізнатись? Спитай у Бога,
Що ти хотів забути. Забудь навіки.

Лише чекання, тиша й Знеструмлене серце.
Є наші бари в яких не буває літа,
Ти так з надривом питаєш навіщо все це.
Та ні для чого... Просто тебе хотіти.

Вкотре читати фразу про незалежність,
Тільки на двох вбивати години смутку.
Знову не знати де ти. Питати, де ж ти?
Щоб одієї миті тебе вернути.

К днюхе

Ну вот посмотри, есть альтернативные варианты,
(Научись писать в черновик, а не в ученическую тетрадь.)
Держат небо твое красивые, выносливые атланты.
А все ищешь того, с кем хотелось бы умирать.

Можно взмахом разрушить, а можно собрать воедино.
Нежность сложить, невостребованную внутри.
Ирония в том, что ты не согласна быть половиной,
А им для тебя и четверти не найти.

А с другой стороны, на ошибку лимит исчерпан.
Пишешь почерком каллиграфическим набело
Остается лишь ждать, того кто действительно предначертан,
Того, с кем сердце остановилось давным-давно.

Листопадне

Тримайся своїх берегів, своїх опор та основ,
Як рік тримається снігу, що падає штрих пунктиром.
І сонце в зеніті най буде тобі веслом.
Sunrise and sunset най буде твоїм орієнтиром.

Тримайся землі, у пошуках ординат.
Поєднуй минуле й майбутнє в нові сузір'я.
На атласі неба свій прокладаючи шлях
Тримайся землі, хоч це й не твоя стихія.

Крокуй по воді, не бійся нових глибин.
Затримуй повітря в легенях і слухай море.
У кожної мушлі свій унікальний мотив,
У кожної хвилі свій неповторний колір.

Тримай висоту, торкайся крилом снігів
На скелях. Й знову шукай свій вирій.
І шлях починай спочатку, немов Сізіф
Тримайся себе, що разу зробивши вибір.

Жовтневе

Не до тебе. До місяця, й може безмежне вище.
Всі ці звернення поступово втрачають сенс.
Ти потрібен і холодно, осінь скидає листя,
Небо змінює колір, обнуляє життя на смерть.

Вже зачинені вікна, заклеєні навхрест скотчем.
І за ними пейзажі - сепія та іржа.
Я за звичкою світло лишаю, і так щоночі.
Хоч і знаю, не буде зі Сходу твого дзвінка.

Літнє

Вчора лягла о восьмій з важкими думками,
Що застеляють свідомість як хмари осінні.
Щоби прокинутись зранку з воронами й солов'ями,
Знову продовжити коло "врожай - насіння".

Пташкою Фенікс, з пекла в тернові хащі.
Рухатись не згинаючись далі й далі.
Бо обіцяла, тим кому гірше й важче,
Просто прийняти душ, одягти сандалі.

З думкою про  кирзаки і дороги Сходу.
Біль свій ховай під літню яскраву сукню,
Потім проявиш характер й свою незгоду,
Мало кого цікавить обкладинка разом з суттю.


Що ти таке? Пощерблена чашка в горошок.
З болем своїм унікальним, розбитим серцем.
Скільки разів обіцяла собі, що досить,
Скільки разів питалася - Нащо все це?

Вип'ють до денця, звариш духмяне зілля,
Поки ніхто не спромігся щоб вщент об стіну,
Кожному хочеться в зашморг або в похмілля,
Але тримайся гідно, кохай нестримно.

Поки  жива, розписана в Піднебесній,
й в Бога на тебе планів чудесних повно,
Вчасно приборкуй рудоволосих бестій,
Вчися кохати як він лагідно й безумовно.

Червень

Червень безмежно щедрий на полуницю,
Де пролилася кров, проростають маки.
Суть видають розширенні вдень зіниці,
зраджують поряд із ним невербальні знаки.

Червень стабільно вільний від зобов'язань
В нього окремо плани, окремо мрії.
Я почуваюся ніби довічний в'язень,
Якому дали апеляцію та надію.

Кожна подія трапляється своєчасно,
Нам розгадати би, хто кому кат й молебень.
Нам перестати б тільки шукати щастя,
Бо воно тут! Сьогодні! Таке як червень.

Весняне

Сьогодні вона ненадовго зайшла у гості,
В смарагдовій сукні, звичайно, що вище колін.
У неї як в мене руде неслухняне волосся.
Як цукор в горнятку розтанув задушливий сплін.

У неї кульбабки  і ще непрочитані книги,
Ключі від квартир, де на кухнях готується чай.
Вона обіцяє, що більше не буде відлиги,
Що все це назавжди, надії лише не втрачай.

А завтра вона ледве чутно прочинить двері,
На ранок солодкі суниці знайду на вікні,
Наступного разу, коли ми зустрінемось з нею,
Це буде наш перший рік після війни.